Я свистю гуму
на початку Ла Гомера, Фільм румунського режисера Cornelieu Porumboiu (вже в кінотеатрах), головний герой, Крісті (Влад Іванов), корумпований поліцейський, викривач мафії прибуває на поромі до острів Ла Гомера. Чисте небо, те порізане узбережжя, море. Здається, рай чекає. Він тікає від сірий, сумний, небезпечний Бухарест. Він приходить зустріти велику жінку, Джильда (Катрінел Марлон), і вчитися гомеранський свисток мати можливість продовжувати стосунки з поганими хлопцями. Але невдовзі він усвідомлює, що навіть загублений там, вони все ще спостерігають за ним.
«Мене зацікавила ідея це показати в підконтрольній компанії у якому кожен повинен грати свою роль**, дуже стара форма спілкування може дозволити людям уникнути цього контролю»,** пояснює Порумбою вибір місця та мови як виправдання для свого фільму.
Прибуття в Ла Гомера.
Румунський режисер (12:08 на схід від Бухареста) виявив гомеранський свисток десять років тому, під час відпустки в Сен-Жан-де-Луз зі своєю дружиною, баскською художницею Арантксою Етчеверріа. І він став одержимий цією мовою, створеною канарськими аборигенами в 16 столітті. «Я щойно закінчив свій фільм поліція, прикметник про мову та її використання в політичних цілях. Свистяча мова здалася мені можливістю продовжити цю тему, але в інший спосіб», – продовжує він.
Крісті приїжджає на Ла Гомеру, щоб вчитися ця таємна та історична мова. Мова, яка розвивалася мати можливість спілкуватися на великій відстані на цьому Канарському острові з його складною орографією та eвідтворює за допомогою свистків (різних залежно від розташування пальців у роті) звучність інших мов.
Від одного яру до іншого, корінні жителі розмовляли між собою за допомогою свисту, якісь своєрідні інтоновані свистки, які спочатку вони були перекладом з гуанчської, а потім зрештою – з іспанської (Сьогодні нею розмовляють навіть англійською). На основі історії цієї таємної мови, але використовуючи її в злочинних цілях, Порумбою створив свій особливий стиль оповіді та постановку.
Яри Ла Гомера.
КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ
З 2009 року свисток гомеранський Нематеріальна культурна спадщина людства ЮНЕСКО, визнання, досягнуте завдяки роботі уряду Канарських островів щодо відновлення історичної та етнографічної актуальності цієї своєрідної мови.
Хоч і оригінально нею також говорили в Ель-Ієрро або на Тенеріфе, У Ла-Гомері він продовжував використовуватися аж до 20-го століття, особливо серед пастухів і фермерів. Проте в середині минулого ст послідовні кризи, відмова від сільського життя та розширення телефону населення, яке знало мову, яка передавалася від батька до сина, зникало. Поки в дев'яностих роках адміністрація не вирішила його відновити сьогодні його викладають у школах зберегти цю культурну спадщину, пов’язану з унікальним островом.
Катрінель Марнол і Влад Іванов.