«Дама з горностаєм», Леонардо да Вінчі (Музей Чарторийських, Краків)
Якщо ми зупинимося на його обличчі, просто на його обличчі, ми це цінуємо він набагато молодший ніж означає термін «леді». Сесілії Галлерані було сімнадцять років коли Леонардо написав свій портрет. Вона була коханкою Людовіко Сфорца, герцога Міланського.
Він народився в Сієні. Його батько був частиною двору. Захоплювався літературою та музикою. Писав вірші італійською та латинською мовами. Грав на кількох інструментах. Через свою непосидючість її прозвали вченою донною. Він отримав визнання сучасників, але його твори не збереглися. Переслідувала долю багатьох інші автори Відродження.
Чечілія Галлерані була коханкою Людовіко Сфорца, герцога Міланського
У 1490 році Мілан придбав культурну популярність на італійському півострові. Людовіко, званий Мавром Своїм темним кольором обличчя він приваблював інтелектуалів Браманте, Філарете чи Франческо ді Джорджо. Леонарда прислали на замовлення Лоренцо Медічі. Його останні роки у Флоренції були нелегкими.
Жорстока конкуренція між майстерні Перуджино, Боттічеллі та Гірландайо виключив його з першого виклику на прикрасу бічні стіни Сикстинської капели . Його звинувачували в содомії, і, хоча процес було припинено, ймовірно, це вплинуло на його посаду.
У Мілані він знайшов середовище, сприятливе для досліджень. Під керівництвом інженера князя, вивчав інновації в кранах і годинниках, брав участь у міських теоріях, поглибив його знання геометрії, статики та динаміки, і створили дивовижні механізми для вечірок і шоу.
Я працюю в Таємна вечеря Санта Марія делле Граціє , але його не розтопили кінну статую, яку він спроектував для Людовіко Сфорца. Його пропозиція до купол собору.
Сесілія брала участь у філософських і літературних зібраннях інтелектуального кола двору. Як заявив посол Феррари, вона була дуже красивою. Леонардо намалював її одягненою в іспанському стилі, як це було прийнято в той час. Певний ступінь** ідеалізації можна побачити у розмірі очей**, у пропорції руки та у формі плечей.
Портрет да Вінчі, приписуваний Франческо Мельці.
Виділяється складна зачіска. З шапки спадає коса, скріплений чорною шовковою стрічкою, яка перетинає чоло. Це, в свою чергу, покрито прозорий шифон із золотою обробкою над бровами.
Герцог належав до орден горностая, створений неаполітанським королем Фердинандом. Аналіз роботи виявив, що у першому варіанті тварина була меншою. Він виріс і набув лютості, щоб відповідати чеснотам Людовіко.
Композиція зберігається новаторський дух, який характеризував Леонардо. Художник уникав характерного для портретів того часу профілю, і помістив Сесілію в три кімнати з фронтальним освітленням. І вона, і горностай дивляться в точку ззовні.
Ймовірно, це був портрет герцога, який з тих пір зник. Плоский чорний фон був перефарбований у 18 столітті.
Невдовзі після позування для Леонардо, У Сесілії був син Чезаре. Людовіко відклав одруження з Беатріс де Есте. Ваш майбутній тесть, — запротестував герцог Феррарський. Весілля відбулося. Щоб відвести її від суду, Сесілія була одружена з графом Кармінаті де Брамбілла. Через кілька років вона овдовіла і пішла на пенсію замок Сан-Джованні-ін-Кроче, поблизу Кремони, де він продовжував писати.
Портрет придбав князь Чарторийський
Слід портрета загубився до його поява в Римі в 1798 році. я купую Князь Чарторийський, польський шляхтич . Його мати, принцеса Ізабелла, заснував храм пам'яті, музейна експозиція роботи Рафаеля, Рембрандта, Гольбейна, стілець, який, як кажуть, належав Шекспіру і передбачуваний прах Ель Сіда та доньї Хімени.
Музей жив бурхливо. Протягом війни з Росією 1830 р його зміст його перевели в готель «Ламберт», резиденцію родини в Парижі. після бійки, колекція була встановлена в Кракові. Там його захопили німецькі війська під час Другої світової війни.
Найактуальніші вироби були призначені для музею фюрера в Лінці , але намісник Польщі , Ганс Франк, вирішив зберегти їх. Вони прикрашали його квартири у Вавельському замку. звідти вони пішли перенесено до Сілезії через наступ союзників. Частина робіт зникла.
Колекція була збережена за часів комуністичної влади та у 1991 році її повернули родині Чарторийських. Було досягнуто домовленості з державою і сьогодні він експонується в Національному музеї в Кракові.