Каталог великий для хворих, і не потрібно далеко йти, щоб скуштувати
Озброєння чорний туризм часом досягайте навіть непередбачуваних точок. Відвідування місць на планеті, де була смерть, терор і страждання, є одним із тих життєвих подій, які завжди викликають цікавість, невеликий дискомфорт, страх і смак, який не вміє дуже добре пояснити, звідки він походить, але ось воно.
Міста, покинуті через війну, стихійні чи ядерні катастрофи, концентраційні табори, кладовища, музеї, де біль і страждання є червоною ниткою відвідування, стародавні руїни, де, як кажуть, живуть примарні істоти або стародавні в'язниці. Каталог великий для хворих, і не потрібно далеко йти, щоб скуштувати.
Модель Барселони Це одна з іспанських в'язниць, яку сьогодні ми можемо відвідати та пізнати зсередини.
La Modelo de Barcelona – одна з іспанських в’язниць, яку ми можемо відвідати сьогодні та пізнати зсередини
У кантонаді (кутку), серед жінок Барселони вулиці Роселло та Нікарагуа, На старій сторожовій вежі величезне вертикальне червоне графіті дорогоцінними літерами стверджує одне слово: «Пам'ять». Є багато інших прикладів міського мистецтва, що прикрашає товсті стіни суперечлива в'язниця La Modelo, однак майже все, що від нього залишилося, стосується безпосередньо цього, пам’яті.
В'язниця - це жахливий світ. Підземний світ. Місце, де ніхто не хотів би потрапити, якщо воно за ґратами. Зараз, із зростанням чорного туризму та інтересу до невідомих частин міст, це теж стало претензія відкрити приховане й похмуре обличчя нашої історії.
Модель в'язниці діяла 113 років. Він відкрився в Червень 1904 року і, хоча він був активним, він був символом і свідченням тюремного життя в цій країні. В У 2017 році її покинули останні в'язні і в'язниця зачинила свої двері, щоб відкрити камери для тих, хто хотів увійти як відвідувачі.
Зараз 2020 рік, і групи людей, які входять і виходять із своїх модулів і галереї, тепер супроводжуються експертний гід, який розповідає історії, деталі та цікаві факти про будівлю та її мешканців. Маски, що закривають частину обличчя, надають цьому тюремному контексту певного бандитського вигляду.
При його будівництві було дотримано паноптичної моделі.
Модель була створена з дуже простою ідеєю: бути зразковою в'язницею. Звідси його очевидна назва. Ті, хто побудував його між 1881 і 1904 роками, зробили це під натхненням теорії спокути британського філософа і юриста Джеремі Бентама, які намагалися змусити в'язнів спокутувати себе за допомогою вчень релігії та моралі.
Цей благодійний режим складався з що ув'язнений практично весь день був сам. І для цього була зведена в'язниця за зразком Бентама, відомого як паноптикум: будівля, побудована по колу, з центральною вежею з камерами, розташованими таким чином, що жоден в’язень не міг говорити або бачити іншого, але, в той же час, щоб кожен почувався підкореним і спостережуваним. За ними можна було спостерігати, не підозрюючи про це. Великий брат Джорджа Орвелла.
«У в'язниці ніщо тобі не належить». З того моменту, як людина перетинала треті ворота, її попереднє життя зупинялося і ставало частиною іншої реальності зі своїми правилами. У в'язня відібрали все, що йому належало, крім власної компанії.
Будівля спроектована в один кінець Eixample, незаселений і зайнятий сільськогосподарськими угіддями, але протягом 20-го століття Барселона зростала, а Ла-Модело став окремий світ у місті.
Мета полягала в тому, щоб ув'язнені не могли бачити один одного, але відчували, що за ними постійно спостерігають
З моменту свого створення залізна мораль, яка панувала там, він вважав гомосексуалів і транссексуалів людьми, яких необхідно перевиховувати. Вони розглядалися як соціальна небезпека, і з посиленням Закону про бродяг і бандитів, Їх вважали злочинцями. Багато хто був ув'язнений і ув'язнений у першій галереї La Modelo.
З тріумфом франкізму, після громадянської війни, у в'язниці також утримувалися тисячі політичних в'язнів, особливо в 1940-х роках. Настільки, що, незважаючи на те, що початковий проект передбачав кожну камеру як простір, зайнятий одним ув’язненим, вони прийшли до живе в них від 14 до 16 чоловіків. Багатьох із них перевели на Монжуїк чи Кемп де ла Бота для розстрілу. Також в його стінах були гаротні страти. За довге століття роботи, Через нього пройшли такі особистості, як Луїс Компаніс, Франсеск Феррер і Гуардія, Сальвадор Пуч Антіч або Ель Вакілья.
Хуан Хосе Морено Куенка, відомий як Ель Вакілья, Він виступав як тюремний герой, виступав проти тюремної системи, проти репресій і в пошуках свобод, які він розумів як такі. Його були дикі роки La Modelo, коли перенаселеність, насильство, героїн, голки та ВІЛ зробили 80-ті темним і жахливим часом для тих, хто жив за ґратами.
За словами Єви Йове, гіда, який веде нас тюремними галереями, Становище La Modelo було жалюгідним і повним поганим управлінням. Наркотик потрапляв до центру будь-яким шляхом і споживався будь-яким способом. Це стало «єдиним». те, що призвело до героїновий заколот у 1984 році, який очолив Ель Вакілья. Серед висунутих вимог виділилися дві: на забезпечення героїном та можливість висловлювати свої прохання та скарги через пряму радіостанцію. Вони отримали обидва.
Хоча камери були призначені для розміщення в’язня, протягом перших років режиму Франко в них було більше 10
Модель Барселони він розрахований на 675 в'язнів. У 1987 році було понад 2000 ув'язнених які жили в крихітних клітинах і засвідчили переповненість в'язниці. Під час екскурсії ми оглянули деякі з них, маленькі житла, які сьогодні цілком можуть рекламуватися на платформах оренди житла за захмарними цінами. Зараз, напівголі та з певними слідами життя на стінах, важко уявити, які історії вони могли б розповісти. Те "ах, якби стіни могли говорити".
В один момент під час візиту, Єва зупиняється перед камерою 443 і розповідає нам про Сальвадора Пуїга Антіча. Юнак був з першого дня в п'ята галерея, було захистом та ізоляцією, але також і тим засуджених до смертної кари. Він розповідає нам про свою історію, як він туди потрапив, як він просив прощення, як він туди не потрапив і як став в останній страчений підлою дубиною. Єва дивиться на всіх нас, найменших, які ще кілька хвилин тому фотографувалися, тримаючись за грати камери, тепер вони здивовано піднімають брови, інші опускають очі. Ми навчилися читати по очах.
Ті місця, де стільки в’язнів зазнали своїх гріхів – чи не дуже – сьогодні, їх повертають у громадянство. не тільки с музеєфікація, але з проекти відновлення. «Модель, кажан!» Це план-переможець конкурсу, проведеного міською радою Барселони для урбанізації околиць і який передбачає центр паноптикуму старої в'язниці як вісь маршрутів.
Барселонська модель розрахована на 675 в’язнів. У 1987 році тут перебувало понад 2000 ув'язнених
Для будівництва 140 будинків буде 14 150 квадратних метрів, хто буде в обіймах паноптикуму. Це також буде представлено відкритий міський парк і сполучається з вулицями Росселло та Прованса. На місці буде задіяно кілька громадських об’єктів: меморіальний простір, інститут-школа, дитячий садок, житловий будинок, спортивний павільйон, простір для молоді та соціально-солідарної економіки, екологічний клас.
Візит закінчується, і залишається основна страва. Біля наших вихідних дверей, кімната для посилок, де Сальвадору Пуїгу Антічу дозволили дихнути востаннє. Прямо в коробці з відсутніми плитками мерзенний клуб був розташований і, тепер, маленький куточок шани. Там квіти, а відвідувачі мовчки споглядають саме на це місце. Перед тим, як увійти, Єва розповідає нам про це ще раз і стає емоційно від цього. Ми навчилися читати по очах, навіть якщо вони заховані за склом. Він важко ковтає і просить у нас вибачення. Я хочу її обійняти, але зараз 2020 рік.
Відвідування La Modelo в Барселоні: коли ми хотіли потрапити до в'язниці